Добрий вечір, жіночко!

У саду гупали яблука. Падали в прив’ялу від багатоденної спеки траву, бризкали соком. На солодку поживу зліталися оси, смакували перестиглими плодами, невдоволено гули, коли баба Марія заважала їхньому бенкету.

– От, гадство! Нічого не встигаю! На городі бур’яни ніби показилися, жуки картоплиння доїдають, яблука зірвати нікому! І ще Василь з глузду зсувається…

Вона давно вже розмовляла сама із собою, відколи онуки закінчили школу і переїхали до міста. В ... Читать дальше »