Я розумна. Та хочу бути дурненькою…
Не розуміти, що роблю й навіщо.
Просто жити, бо так приємно.
Тебе любити, не заглядаючи в майбутнє.
Насолоджуватись твоїм голосом, теплом твоїх міцних обіймів.
І не ставити питань… Ні тобі, ні собі…
Як гарно бути метеликом! Летиш, куди хочеш… П’єш нектар з кожної квітки, яка мала необачність приманити тебе п’янким ароматом… І це прекрасно! Зворушливо… Квітка щаслива, вдячно притрушує твої крила золотавим пилком… Чому я не квітка? Ні, чому я не метелик?