Вона загубилась у житті. Вже давно…
Двадцять років назад пішла з дому, у якому виросла, в якому пройшли найкращі
роки її життя, – пішла безповоротно. Чи шкодувала? Так, щодня. Але не могла
повернутись. Спочатку не могла змиритись з обманом, щоденною брехнею, якою, як
з’ясувалось, була оточена з раннього дитинства. Потім вважала себе недостойною,
не вартою нормального життя, у якому є люблячі батьки, щаслива родина… А тепер
– пізно. Вони ніколи їй не пробачать. А якщо і пробачать, вона все одно не
зможе подивитись їм в очі…
Хвилі лагідно цілували босі ноги.
Нагрітий південним палючим сонцем пісок ще зберігав приємне тепло, і так хороше
було йти берегом назустріч грайливому вітерцю… Край сонця вже купався в морі,
запалюючи і небо, і хвилі багряною загравою вечірньої зорі. І десь там, на
обрії, марились пурпурові вітрила корабля, на якому пливе до неї з невідомих
країв казковий принц…
Буває
кохання з першого погляду, а буває – з першого слова. Навіть не вимовленого, не
почутого. Прочитаного.В одному з
блогів… Спочатку було слово (о, вже Біблію цитую!). Не смайл, не ідіотське
підморгування. Нормальне людське спілкування. Там, де його й не чекаєш…
Главная