– Для люблячого серця немає нічого неможливого! – посміхається.
І раптом – ох! – величезний букет ромашок, моїх улюблених, з’являється невідомо звідки. Руки самі тягнуться до запашного дива (дива, бо ж квітень надворі!), крутиться голова, і немає змоги чинити опір сильним рукам, які підхоплюють мене і несуть углиб квартири. Глухий стук дверей набагато тихіший за биття серця. Незвично терпкий аромат чоловічого одеколону змішується з гіркуватою свіжістю ромашок.
Чи можна не любити Новий рік?! Свято, на яке всі чекають – по-дитячому, з надією на диво, казкові зміни, наївно вірячи, що Новий рік принесе нове життя: нові враження, нові знайомства, нове кохання… І для тебе, оновленої, настане нове щастя!..
Я кохала його, а він мене просто жалів. Так було завжди, з дня нашого знайомства. Пам’ятаю, мені тоді було п’ять років, а йому – дев’ять. Він жив на сусідній вулиці, але в інший бік від дитячого садка, тому я його й не знала.
Так ось, у той знаменний день, який визначив наші подальші стосунки на багато років наперед, Андрій (саме так звуть мого героя) грав з хлопцями у футбол на дорозі біля свого подвір’я.
Не бійся ворогів – у гіршому випадку вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів – у гіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство.
Главная