ЛАУРА

І

– Владиславе! Панно Лауро! Прошу, зачекайте! – гукав опецькуватий Франик, з острахом поглядаючи на крем’яхи буруватого ґрунту, що вилітали з-під передніх копит його жеребця.

Вони мчали полем, нещодавно зораним. Попереду блакитною блискавкою – Лаура, 19-річна донька графа Карела Пшездецького, за нею – його кузен Владислав. Мабуть, вітер свистів у вухах від швидкого галопу, тому вони не чули жалюгідного волання і нестримно віддалялись від невмілого наї ... Читать дальше »