Майстру

Володимиру Смотрителю

Завіса. І зал вибухає!

І кличуть фанати «на біс»!

Овації шквал не вщухає!

Тінь Майстра незримо злітає

Над хвилями темних куліс.

Він знову на сцені. Гітара

Вібрує в умілих руках –

Актора? Гусара? Мольфара?

Для нього і свято, і кара –

Захоплення в юних очах.

А струни співають і плачуть,

Бо пальці то пестять, то б’ють,

І душу виймають неначе…

Не рви струн – і серце, козаче!

Будь з нами завжди. Просто будь!