Зозуля ще кує

Кувала зозуля комусь нескінченні роки.

«Накуй і мені!» Та вона перелякано змовкла.

І впали на луки весняні убивчі сніги,

Зійшлись на одній паралелі Дебальцеве й Жовква.

Хто перший, хто крайній… Умовності втратили сенс.

Ти просто виконуєш певну щоденну роботу:

Навчаєш, копаєш, стріляєш – це праця і секс;

Ти твориш красу – і гаруєш до сьомого поту.

А що буде потім? Початок новий чи кінець?

Хтось вірить в політ, інші – в пекло, це що кому ближче.

Не грає у бісер, а «Лего» складає Творець.

Спитайте зозулю: чому вам кує, а не свище?..