Все міняється в житті і все минається.

Кожна мить із нами ніби грається,

То всміхнеться мило, то кров точить,

Потім знову щастя напророчить.

Щось збігає повз, а щось збігається,

Щось нестримним спогадом вривається,

Щось важливе під ногами пропускається,

Поки погляди до неба піднімаються.

Про щось мріється і просто щось бажається,

Наші мрії в одну плазмами складаються.

Відчуття і почуття частенько плутаєм,

Потім всі гріхи стражданнями спокутуєм.

Тільки віриться і думка в вірі гріється,

Що любов з землі нікуди не подінеться,

Що холодне зло серця нам не остудить,

А палка любов не згасне в наших грудях.

По ліву і по праву руку

Ще небо хмарами не вкрито,

Ще так прозоро сяють роси,

А вже по ліву руку літо,

А вже по праву руку осінь.

Ще очі блиску не позбулись,

Ще серце жити не стомилось,

А вже по ліву руку юність,

А вже по праву руку зрілість.

А час летить нестримно далі,

Й душа немовби молодіє.

По ліву руку всі печалі,

По праву руку всі надії.

Життя не зміряти літами,

А щастя – то важка наука.

Хай буде радість завжди з вами

По ліву і по праву руку!

Случайный роман

Я тебя отпускаю осенним ненастьем.

Я тебя отпускаю. Дай Бог тебе счастья!

Те слова на песке смыл давно океан.

Ах, как кончился быстро случайный роман.

Случайный роман…

Почему же так сердце болит по утрам?

Случайный роман…

Почему не уходит твой образ в туман?

Я тебя отпускаю к жене и детишкам.

Я тебя отпускаю, мой взрослый мальчишка.

Доктор время залечит душевную рану.

Назовём это просто случайным романом.

Будут сниться мне руки твои, мой любимый,

Ты хотя бы во сне будь моей половиной!

И пускай сладкий сон уплывает дурманом…

Назовём это просто случайным романом.