Вікна
В чужому вікні світло
завжди тепліше,
Здається, за ним –
щасливіше життя.
Дивлюсь, як виставу.
Проте наймиліше
Вікно, за яким живе наша
сім’я.
Тут штори завжди
легковажно відкриті,
Лунають веселі й гучні
голоси –
Нічого таємного. Чисто
помиті
Шибки усміхаються! Ти
попроси
Зашторити вікна і
зменшити гучність,
Якщо чуже щастя дратує
когось.
На жаль, процвітає принизлива
штучність
Стосунків, чуттів… Та
тобі не здалось,
Що краще б нам вікна усі
відчинити?
Від сонця й дощу не ховатись
за склом,
Учитись любити людей і
дружити,
І щастю радіти за кожним
вікном!
|