Віддам у добрі руки…

Я не просто твоя, а твоя до останньої миті,

Яку Бог нам колись подарує на схилі років,

В нагороду за міць ланцюгів,

Що в обітницю злиті.

Я тобі віддала свою молодість, серце і цноту,

Залишила собі тільки зерна дівочих надій,

Проросли у голівці рудій –

Не прив’яжеш до плоту.

Я б і їх віддала, та тобі до них байдуже, милий.

І сама не плекаю – збуяли, не родять плодів.

Подарую! Якби хто хотів…

Боже, дай тобі сили!..

23.05.2018 р.

Пліт – тут: огорожа.

Збуяти – діал. пишно розростися, але не дати плодів.