У блискучих зіницях твоїх відбивається місяць…

У блискучих зіницях твоїх відбивається місяць:

Два кружала жовтавих моє затуляють обличчя.

Ти мовчиш загадково. Скажу тобі, тільки не смійся:

Ти для мене – дорога життя, я ж для тебе – узбіччя.

Ти мені – океан: величезний, бурхливий, бездонний,

Непідвладний нікому, де я – непомітна краплина.

Тільки ти зрозумій: океан без краплини – неповний!

Обіймаєш, жартуючи: «Та ж ти моя половина!»

Половина… чи чверть… одна восьма… Хіба це важливо?

Віддаю себе всю! Ти поблажливо жертву приймаєш.

Б’ється місяць на друзки. Нехай! Я сьогодні щаслива!

Ніч коротка… Ти  завтра зустрінеш мене й… не впізнаєш…