Твоє ім’я

Вимовляю твоє ім’я, мов прадавню молитву,

Пестить звук піднебіння, цілує вогкі вуста,

Спраглі змії звиваються і починають битву –

Зупиняється час, тільки пристрасть бринить густа.

У двобої бажань переможений – переможець,

Він не зверху, не знизу, а десь на межі світів,

Де палке «ча-ча-ча» в голові тарганів тривожить –

У безмежжі міжніжжя на айсбергах відчуттів.

Промовляю твоє ім’я, наче стогін солодкий,

Шепочу, видихаючи ніжність, жагу і біль.

Проростають із шрамів на грудях чудні стокротки,

П’ють нектар фіолету і мед пурпурових мрій…