Світлина з воїном АТО

(до фото моїх учнів – 

Іванки Александрюк і Івана Гавриляка)

Я така щаслива, як ніхто!

Мамин брат Іван прийшов з АТО!

Ненадовго, тільки у відпустку.

Плачемо – бабуся, мама, я,

Бо хоч разом вся наша сім’я,

Дім був перетворений на пустку.

Поки був Іванчик на війні,

Дні були тривожні і сумні,

Сповнені надії та чекання.

Плакала бабуся раз по раз,

Серця біль ховаючи від нас,

І молилась з вечора до рання.

А сьогодні ми щасливі всі!

І вітання линуть звідусіль:

«Ти прийшов, Іване? Здрастуй, сину!

Як ти? Чи надовго? Ех, війна…

Згинув би московський сатана!..»

Навіть дід з очей змахнув сльозину.

Я в найкращу сукню одягнусь,

До Іванка-дядька притиснусь –

Хай на згадку нас сфотографують!

Він поїде знову на війну,

Я вчеплю світлину на стіну –

Наші молити його врятують!