Свідомі – несвідомим

Козацькі столиці зрівняли з землею

І навіть літописи переписали,

З Руси-України зробили Расєю,

А нас, українців, хохлами назвали,

Або малоросами. Є росіяни –

Росії Великої діти законні.

А ми байстрюки? Нерозумні слов’яни –

Беззахисно щирі, тому безборонні.

Ми все перетерпимо – хочемо миру,

Не воїни ми – трударі, гречкосії.

Але не просіть нас вклонитись кумиру –

Вождю, переможцю народів Росії.

Ми з вами сусіди, навіщо сваритись?

Для чого кричати: хто в ліс, хто по дрова?

Забудьмо образи! Давайте миритись!

Близькі в нас культура, історія, мова.

Могли би йти разом! Як боляче знати:

Шляхи наші зараз, на жаль, розійшлися…

Колишні брати вже – ворожі солдати,

І цілить у серце підступний убивця.

Для вас ми фашисти, «укропи», «свідомі»…

Укроп не боїться жука-колорада,      

Знайде шкідника в українському домі –

І знищить! Усіх! До останнього гада!