Григорий Мариупольский 
    Вы знаете, здесь куда-то проходил мимо наш Беня со своим аккордеоном, так ему очень понравилось стихотворение Маргариты. Причём настолько, шо Бене навеялось тут же написать своё и тоже не очень длинное. И тоже о глубине чувств. И даже он положил его на свою музыку - типа на аккордеон. Высылаю копию:
 
Здиблена істина
 
Зима минула, сонце із-за хмар
Своє чистеньке висунуло личко,
Тріскучого морозу вже нема –
Льоди тріщать, що сковували річку
 
Нестримна повінь лиже камінці,
Униз усе стягає за собою…
Та нам байдужі злі стихії ці –
Їм навперейми линемо в двобої.
 
То я тремчу, як здиблення флоєр,
То ти трясешся, як літак на зльоті,
Твій хвіст переді мною, як бар’єр
До губ твоїх у пристрасті і хоті.
 
Та знаю наперед аж до нудьги –
Ведеш на дно, в намул, в люботи зілля,
Де в пристрасті гріховної нуги
Ікру метнеш, щоб я її засіяв.
 
О, коропихо! Кожної весни,
Коли ще сплять пихаті хижі щуки,
Нашіптуєш ти істин прописних,
 А короп хоче азбучних почути…