Нарешті

Ти просто був. Колись. І все. Тепер немає.

І я не вмерла. Дивно. Досі я жива є.

Так довго, рік за роком, зцілювала душу.

Нарешті рани затяглися. Жити мушу.

Я буду жити далі, довго і щасливо.

А що з тобою, хто – тепер це не важливо.

Сама дивуюсь: звідки раптом в мене сила?

Зробила крок – і через біль переступила.