153. Попадинець Олександр Юрійович

16.02.1992 – 17.06.2014

Закарпатська область, м. Ужгород

Український військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України.

Олександр Попадинець народився 1992 року в місті Ужгороді на Закарпатті, у робітничій родині. Батько працював будівельником, мати – на кухні в дитячій лікарні. По закінченні 9-го класу загальноосвітньої школи №15 продовжив навчання в Ужгородському професійному машинобудівному ліцеї №5, де здобув фах автослюсаря.

19 квітня 2011 року призваний на військову службу за контрактом. Вишкіл проходив уНавчальному центрі «Десна» та в Навчальному центрі у Львівській області, а службу – в рідному Ужгороді.

Молодший сержант, командир бойової машини (БМП) — командир відділення управління командира частини взводу зв’язку 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, в/ч А1778, м. Ужгород.

У зв’язку з російською збройною агресією проти України навесні 2014 року був направлений в район міста Луганська.

17 червня 2014 року військова колона сил АТО, що рухалась польовими дорогами на ротацію до блокпосту, була обстріляна із засідки з гранатометів та великокаліберних кулеметів поблизу селища Металіст під Луганськом. Терористи поцілили в БМП Олександра Попадинця фугасним снарядом, від розриву якого загинув механік-водій солдат Михайло Куля. Олександр, стріляючи з кулемета, прикривав своїх товаришів, яким вдалося вибратися із підбитих машин та заховатися на пшеничному полі. Коли він добіг до своїх, уже був поранений. Побратими надали йому першу медичну допомогу, але на той час він уже втратив багато крові, від чого й помер на тому полі.

21 червня в Ужгороді провели в останню путь Олександра Попадинця і Сергія Мартина, їх поховали на Пагорбі слави міського цвинтаря «Кальварія».

Залишились батьки, Юрій і Наталія Попадинці.

26 липня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

19 вересня 2014 року присвоєне звання «Почесний громадянин м. Ужгорода» (посмертно).

У рамках декомунізації розпорядженням голови Закарпатської ОДА від 18 березня 2016 року вулицю Плеханова в м. Ужгороді перейменовано на вулицю Олександра Попадинця.

На пшеничнім полі

Напиті кров’ю пшениці по самі вінця,

Дощем залізним ворог шле страшні дарунки.

«Сашко, прикрий!» – і кулемет в руках димиться.

Аж раптом смерть ціляє гострі поцілунки.

Він ще добіг до побратимів, заховався

Серед колосся золотого і волошок.

«Все добре, хлопці!» – підбадьорював, сміявся…

Життя тікало крізь дірки від куль ворожих.

І снилась мама, молоденька і весела,

В Ужі купалась і брала його на руки.

Тоді здавалась величезною оселя,

А найстрашнішими були щурі і круки.

І татко Юра підкидав у синє небо!..

Таке ж високе, як-от зараз, у пшениці…

«Сашко! Сашко!» Та юнаку вже ніц не треба –

Салютним залпом розсипаються зірниці.

І будуть орден і звання, та все посмертно,

І навіть вулицю назвуть у ріднім місті.

Навіки юний, усміхається відверто…

Напились крові пшениці на років двісті.