Юрій Клен

І, може, іншого шляху немає,

 Щоб з хаосу душі створити світ.

«Сковорода». Ю. Клен

Він світ творив із хаосу душі –

Високе небо, мерехтливі зорі,

Річки дитинства, чисті і прозорі,

І лагідні на дотик спориші…

Та небагато писано в мажорі:

Втопившись у кривавому терорі,

Мед втратили калинові вірші.

Пожовклим буком став юнацький дух,

Господнім гнівом чаша вщерть налита:

У хліборобів – ні зернини жита,

На покуті – розтерзаний дідух…

І хоч Німеччина була ще сита,

Вкраїнськість в нім жила несамовита –

Від горя він прозрів, а не оглух.

Позичивши в архангела перо,

А каламар –  в Сковороди-пророка,

Ніс правду в люди. Хай вона жорстока, –

Із болем в світ являється добро.

Хто відповість: наблизившись до Бога,

Нам плакати й молитися убого

Чи краще спис встромити під ребро?