Я, ти і сонце

Наповнені щастям

                                 по вінця

                                                фужери із лілій,

Смакую по краплі…

                                      Живі діаманти роси

Твої відображення множать.

                                           Що хочеш, проси!

Пишу на долоні

                              кохання

                                                       у вигинах ліній.

А сонце,

              чим вище здіймається

                                                    по небосхилу,

Тим злішим стає,

                            небезпечним,

                                                   палить і пече,

Кусає ревниво за спину,

                                           таврує плече,

На білих сідницях

                              свою випробовує силу.

В тумані зіниць

                             млосну хіть

                                                 мимоволі читаєш.

То хто переможе

                              в двобої

                                              палкої жаги?

Ти поступ життя

                               зупинити

                                                не маєш снаги,

Нестримно

                    на хвилях зелених

                                                   гойдаєш,

                                                                     гойдаєш…