Діоген новітній

Володимиру Павлюку

Не можна не стати філософом,

Якщо виростаєш у бочці,

З якої нічого не видно,

Лиш неба блакитного край.

Сидить Діоген трьохрічний,

Собою заповнює космос,

Є він і окрайчик неба,

І вічне «чекай, чекай»…

Не можна не стати геологом,

Якщо виростаєш у бочці,

Яка не дає розростатись

Маршрутам дитячих ніг.

І, звиклий в собі копатись,

Хлопчина копає землю,

І ставить на мапі мітки

Досліджених ним доріг.

Хай пестять вітри свободи,

Кохання вирує в жилах,

І Всесвіт тобі відкритий,

Підкорені всі шляхи,

Та хочеться час від часу

Залазити знову в бочку,

Де більше нема нікого,

Лиш ти і твої думки.

14.07.2018 р.