За результатами конкурсу коротких оповідань, які проводив часопис ТекстOver, до збірки був відібраний мій текст. Це ж навіть не оповідання... Проте – знайомтесь! 

Чоловіки – дивні істоти…

   Жахливої темної ночі він пішов. Не до іншої, що хоча б трохи відповідало логіці. Просто пішов. Від мене. Не розумію, чому?..

   Я ж красуня! І якщо дзеркало у нашій спальні могло навчитися лестити, то захоплені погляди чоловіків ніколи не дають засумніватись у власній привабливості.

   Кажуть, шлях до серця чоловіка лежить через шлунок. Але ж я чудово готую! Смачнішого борщу, ніж у мене, не існує в усій галактиці! Це ти сам так казав. То що ж тепер? Як ти житимеш без нього?

   Чого тобі бракувало?!! Я ж найкраща господиня! Всі друзі тобі заздрили! Я вмію все: і шию, і вишиваю, і серветки плету, і… Та що там перераховувати, ти сам добре знаєш, що рівних мені немає!

   То чого ж?...

   Кажеш, спати зі мною не міг?... Бо п’яти в мене холодні?!!

   Дивні ви істоти, чоловіки…