Червневе

Висихає трава,

Лиш одна ковила

Сивиною вкриває доли.

Майоріють жнива.

Туга-жаль повела

На вагітне пшеничне поле.

Поґвалтований степ

Ненажерливий люд

Засіває сльозами жита.

Цілорічний вертеп

Люду лютому люб –

Він без жита не годен жити.

А волошки в житах –

Сині очі землі –

Поступово втрачають пильність,

І кривавиться мак

На колючій стерні,

Мов спокутує грішну схильність.

Не помітні сліди

Мавок і повітруль,

Хоч у червні ліси відкриті.

Проглядають з води

Силуети дівуль,

Не потрібних у цьому світі…