Бо ти хочеш

Ти будеш моїм. Не сьогодні, і, може, не завтра.

Але я терпляча й завжди досягаю свого.

Зоріє тобі зі світлини оголена правда,

Тендітно лоскоче по ребрах в’юнким батогом.

Бо ти хочеш, ти хочеш того,

Бо ти хочеш, сам хочеш того…

Я буду тобі королева чи навіть богиня,

І пристрасть жагуча в душі твоїй кільця звине.

Володарка ночі, безсоння палка господиня –

Ти навіть не мрій, що колись це чаклунство мине.

Бо ти хочеш, ти хочеш мене,

Бо ти хочеш, сам хочеш мене…

Ти будеш читати мені довжелезні поеми,

Перлини рожеві, як раб, діставати з води,

Накреслиш на спині моїй візерунки і схеми,

На мокрім піску цілуватимеш ніжні сліди.

Бо ти хочеш, ти хочеш завжди,

Бо ти хочеш… А я кажу: «Йди…»

Ти будеш моїм. І я буду твоєю, завжди.

«Завжди» – страшне слово. Тож краще, коханий, іди.

Бо ти хочеш…

Бо ти хочеш…