Вийду в темну ніченьку за ворота,

Протопчу стежиноньку аж до плота,

Встану я навколішки, помолюся,

Молодому місяцю поклонюся.

– Місяченьку-братику, срібні ріжки!

Вийди із-за хмароньки хоч на трішки!

Заблукав миленький мій у дорозі.

Ох, тріпоче серденько у тривозі!

Освіти коханому путь-дорогу!

Проведи у темряві до порогу.

Розкажи, як вірно його чекаю,

Не лягаю спатоньки, виглядаю.

Посміхнувся місяць, мені моргає:

– Не до тої вернеться, що чекає!

Повертайся, дівчино, йди до хати,

Витри свої слізоньки, лягай спати!

Не  тобі судився той козаченько.

Мандрував далеко він, далеченько,

Покохав дівчиноньку, оженився,

На чужині милий твій залишився.

Я не витру слізоньки, нехай ллються.

Наді мною, бідною, всі сміються:

Поспішила парубка покохати,

А сватів забулася почекати.

Вийду в темну ніченьку за ворота,

Протопчу стежиноньку аж до плота,

Світ за очі вирушу самотою,

Тільки місяць плистиме наді мною…