Вийду я на річеньку вранці-рано,

Виглядаю милого за туманом.

Ой, туман-туманочку, білі коси!

Заклубив і берег той, і покоси.

Неширока річечка, та без броду.

Каламутять ніженьки зимну воду.

Ой, тумане-батечку сивочолий!

Ти полинь, будь ласочка, до Миколи.

Огорни коханого, притулися,

На жадане личенько придивися,

Зазирни-впірни в його сині очі:

Чи врятуєш серденько ти дівоче?

Загубилось серденько, заблукало,

На поради мамині не чекало,

Покохати парубка поспішило

І мене беззахисну залишило.

За туманом схований лівий берег.

Як без тебе житиму, мій лебедик?..

Молоко розлилося над рікою,

Простирадлом вкрило і нас з тобою…