Вікна

В чужому вікні світло завжди тепліше,

Здається, за ним – щасливіше життя.

Дивлюсь, як виставу. Проте наймиліше

Вікно, за яким живе наша сім’я.

Тут штори завжди легковажно відкриті,

Лунають веселі й гучні голоси –

Нічого таємного. Чисто помиті

Шибки усміхаються! Ти попроси

Зашторити вікна і зменшити гучність,

Якщо чуже щастя дратує когось.

На жаль, процвітає принизлива штучність

Стосунків, чуттів… Та тобі не здалось,

Що краще б нам вікна усі відчинити?

Від сонця й дощу не ховатись за склом,

Учитись любити людей і дружити,

І щастю радіти за кожним вікном!