Метелик на долоні

Ти ніби метелик на моїй долоні!

Я боюсь поворухнутись, сказати

щось не те, аби ти не щезла…

В.К.

Наблизитись до тебе я намагаюсь тихо,

Аби не сколихнути повітря ні на мить.

Вже руку простягаю, та знову, як на лихо,

Ти крильця розправляєш – метеличок летить!

Завжди безпечну відстань між нами зберігаєш:

Тобою милуватись я можу віддаля,

Торкнутися ж ніколи чомусь не дозволяєш.

Я буду, обіцяю, сумирним, як маля!

Не дихаючи майже, долоню підставляю,

Метелик невагомий обтрушує пилок,

Лоскоче ніжно руку… Я подумки благаю:

Продовжся, мить чарівна, на нескінченний строк!