Анти-Попелюшка

Євген Юхниця

Про таку мріяв й потяг нестримний…,

чи Анти-Попелюшка (дороблений)

(допрацьований твір, з доданою кінцівкою)

 Ти – підходиш мені, про таку мріяв, й потяг – нестримний.

 Ніжні руки заводять космічні й земні двигуни.

 І сама вже кохаєш мене сонцем літнього Криму,

 А волосся твоє обплітає снодіння весни.

 Я ж ...супружньо – ніяк, й соціально тобі не гожуся.

 Ти - проста, і радієш, як разом, за ручку, удвох.

 І сторо́нишся дум про заводи, курорт і лангустів,

 Та не хочеш той наітальянений, з винами, льох...

 Вів останню розмову-пояснення довгу, безплідну.

 Шепотіла: «Не любиш, ти зовсім не любиш мене...»

 Обіймав, цілував, умовляв: «Зрозумій мене, рідна!"

 Але полум’я перетворилось у штучне, скляне.

 P.S.

 Що далі? Чим закінчилось? Що розуміла пані?

 ...Так, інколи приходила, там... готувала зра́ння.

 Й він з нею, як дитинкою... бадьоро, з піклуванням.

Маргарита Шевернога

Анти-Попелюшка

Відповідь на вірш Євгена Юхниці «Про таку мріяв й потяг нестримний…, чи Анти-Попелюшка (дороблений)»

Ти прокинешся знов з ароматом бразильської кави,

І бадьоро візьмеш, як належне, і каву, й мене…

З піклуванням, ха-ха, ти кохаєшся так величаво,

Живе полум’я слів перетворюєш в штучне, скляне.

Італійське вино ти привіз для колекції з Криму.

Я – також експонат у реєстрі твоїх перемог.

Ти мене так жадав! Ти лавиною нісся без стриму,

Зруйнувавши життя, що до тебе не знало тривог.

Називаєш мене Попелюшкою, дуже простою,

За наївні слова, почуття і за вдачу легку.

Я щаслива була, коли просто за руку з тобою

Ми гуляли вночі і кохались на мокрім піску.

Ти мене залишав. О, чому я тоді не схотіла

Припинити роман? Не завжди розумієш добро…

Я писала вірші про кохання, до неба летіла!

Ти ж зробив з мене злу пародистку в журналі «Дніпро».

История cоздания стихотворения:

 Євген Юхниця - редактор літературного журналу "Дніпро"