VІ Міжнародний фестиваль

«Книжковий Арсенал»

День третій

22 квітня, п'ятниця

На третій день зранку я мала змогу поблукати «Арсеналом» без натовпу.

У залі «Папір» експозиція Романа Михайлова «Вкрадений політ». Зі всіх експозицій ця найбільш грандіозна. В сенсі – велика. Звісно, виконано так, як мої дітки малюють в початковій школі. Проте мені не набридало розглядати ті велетенські чорні малюнки… Особливо – дівчину-пташку, яка дивиться вслід птахам, що відлітають. Може, тому що часто я сама відчуваю себе такою ж…

Ще мене вразив твір «Троянда і резеда» французького художника Юбера Пуаро-Бурденма – ілюстрації, які він створив після зустрічей з українцями, яких торкнулась війна на Сході країни. На стенді було зазначено: «Зворушливі образи, які супроводжує знаменитий вірш Луї Арагона «Троянда і резеда», написаний 1-го травня 1943 року, в якому автор закликає французів до спільної боротьби за Вітчизну, незважаючи на світогляд та суспільні погляди».

Той, хто вірив у небо,

і той, хто в нього не вірив…

(Цей вірш Луї Арагона (щоправда, у перекладі російською) можна прочитати за посиланням: http://margaritashever.ucoz.ru/blog/roza_i_rezeda_lui_aragon/2016-04-26-292).

Об 11.00 в залі «Папір» відбулася дискусія «Чому так мало? Гостросюжетний жанр у сучасній українській літературі». Письменники Андрій Кокотюха, В’ячеслав Васильченко, Андрій Гарасим, дослідниця масової літератури Софія Філоненко, видавці Микола Кравченко («Нора-друк») і Євген Красовицький («Фоліо») розповідали про новинки детективної літератури, переконували, що «українська література не має бути винятково високочолою» (М. Кравченко), бідкались, що немає що видавати. Сподобалось висловлювання В’ячеслава Васильченка: «Де взяти гарних авторів, якщо люди займаються зароблянням грошей, а писання книжок – це хобі?». Погоджуюсь: коли письменники реально зароблятимуть, їх з’явиться дуже багато!

Шкодую лише про одне: не приїхав Олексій Волков, автор одного з найулюбленіших моїх детективів «Амністія для хакера».

Опівдні опинилась у залі «Фарби» на дискусії «Перспективи українського буктьюбу». Щиро кажучи, мала знову йти до Арєнєва з компанією на дискусію «Вони ховають фантастику: хто і навіщо?», але дуже вже мене зацікавило, що ж таке той буктьюб (до того ж, зібралось багато молоді, отже…). Виявилось, що буктьюбери – це блогери (чи звичайні користувачі Інтернету), які викладають на Youtube відеоролики, у яких розповідають про книжки, діляться враженнями про прочитані чи тільки придбані: існує багато підвидів буктьюбу. Класна ідея! Я давно захоплююсь бук трейлерами, але знімати самій – справа поки що не зовсім реальна. Чому? Ну, хоча б відеокамеру потрібно придбати. ))))

Познайомились з відомими буктьюберами Максимом Сущуком, Анною Гай і Андрієм Капрановим. Сподіваюсь, що наступного року в Україні вже буде тисячі буктьюберів!

О першій дня в кінозалі відбулася зустріч з відомим письменником Юрієм Винничуком, науковцем Яриною Цимбал на тему «Українська радянська література – все не так просто». Розмову довкола майбутньої книги есеїв сучасних українських письменників і літературознавців про українських радянських письменників вів автор проекту «Критикуючи критику» Євгеній Стасіневич. Багато з чим зі сказаного Юрієм Винничуком я не можу погодитись, але кожна людина має право на власну думку. Наприклад, пан Юрій називає поезію, написану в системі силабо-тоніки, «симоненківщиною», каже, що такі вірші неможливо перекласти і що в Європі і Америці давно всі пишуть білі вірші та верлібри. Але це тема окремої дискусії…

У той самий час в залі «Къырым» проходила презентація книги «В’ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою. Історія життя та діяльності В’ячеслава Чорновола». Учасники: Василь Деревінський, Валентина Чорновіл, Тарас Чорновіл, Мирослав Маринович. На жаль, я встигла лише на завершення.

О 14.00 – зустріч із Жанною Слоньовською, презентація її нової книжки «Дім з вітражем». Модератором була Мар’яна Савка («Видавництво Старого Лева»). Захід проходив під гаслом «Між мовами і країнами. Письменник як чужинець. Розмова з українкою, що стала польською письменницею».

Одночасно проходить багато цікавих заходів, тому я побула трохи тут, побігла на презентацію першого тому українського видання повного зібрання прози Г. Ф. Лавкрафта (учасники: Катерина Дудка, Остап Українець, Володимир Арєнєв, Олексій Жупанський («Видавництво Жупанського»).

А потім ще встигла послухати уривок з нової книги Христини Лукащук «Любов практична». Модератор Христя Венгринюк ставила авторці провокативні питання. До речі, з’ясувалось, що для еротичних світлин, які ілюструють книжку, позувала сама письменниця. Лейтмотивом повісті звучало: «Любіть щомиті, не чекаючи на принца».

Найочікуванішим сьогоднішнім заходом для мене була презентація книги «Saint Porno» Богдана Логвиненка «Розмова про літературу, порно і стереотипи». Цю книгу мені замовив кум (у якого я зупинилась на час фестивалю), вона ж стала моїм першим придбанням на «Книжковому Арсеналі». «Клуб сімейного дозвілля» зробив гарний промоутерський хід: запаяв книжку в пластик і захистив наліпкою «+18». До презентації кум вже прочитав цю книжку, а я ще ні. Він доводив мені, що автор не вигадав нічого, а просто записав розповідь української порно акторки. Я ж сперечалась, бо вважала, що Логвиненко міг створити узагальнений образ.

Під час презентації Лариса Денисенко дуже детально розпитувала Богдана про повість, а він з усіх сил намагався не спойлити, хоча розповідав досить відверто. Забігаючи наперед (бо прочитала я те «Святе порно» тільки в неділю), рекомендую цю книжку всім. Гарно написано і правдиво, пізнавальне чтиво, психологічне і не без родзинки. А от «порно» якраз і немає, так що любителів «полунички» розчарую. Єдине: я б подумала, чи давати читати дітям до 18-ти, бо після прочитання декому може закортіти і самому спробувати себе в порно-індустрії. Бо ж гарно написано!

О16-ій поспішала на зустріч зі Станіславом Стеценком – але побачила свого улюбленого Юрія Макарова і пішла за ним як прив’язана. У залі «Папір» між Юрієм Макаровим і Михайлом Назаренком відбувався діалог «Романтична ненависть: Шевченко і його вороги» у рамках програми Євгенія Стасіневича «Література між Катастрофою і Ненавистю». Десь посередині таки змусила себе встати – і побігла у зал «Фарби» на майстер-клас з роботи з істориками при підготовці роману від автора роману «Війни Художників» Станіслава Стеценка. От як це гарно звучить! Насправді ж, пан Станіслав розповідав про історичний роман, перевиданий у «Фоліо», заснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника Миколи Глущенка.

О 17.00 у залі «Папір» відбулось публічне інтерв’ю з Юрком Іздриком (до виходу нових книжок «Номінація» та «Календар любові»). Минулого року всі бігали за Жаданом, а на цьому «Арсеналі» зірка – Іздрик! Я теж придбала «Календар любові». Читаю – подобається! А от на зустрічі не залишилась, бо зал був заповнений, сісти нікуди, а я вже стільки сьогодні відвідала, що голова спухла.

З тієї ж причини не витримала довго і дискусію «Синдром homo soveticus пострадянського суспільства в текстах Світлани Алексієвич», учасницями якої були Оксана Забужко і Світлана Скляр, Тетяна Трофименко.

Цікавим, мабуть, був і захід у залі «Къырым»: читання прози про УПА з нагоди виходу книги «Лісові хлопці». Учасники: Людмила Таран, Дмитро Княжич, Марина Мірзаєва, члени журі – Василь Портяк, Василь Карп’юк. Спеціальна програма УІНП «Історія: (не)засвоєні уроки». Та, на жаль, на сьогодні мені було вже досить.

Зробила ще одне коло «Арсеналом» і поїхала додому з однією мрією: лягти спати.

І – як завжди! – коли я вже була вдома, зателефонував один знайомий письменник, з яким домовлялася зустрітись на фестивалі…