РІДНЕ – НАЙКРАЩЕ!

Що ви знаєте про Великий Жванчик? Розумію, питання риторичне. Хтось добре знає це село, хтось обізнаний ще менше за мене. Я ж (до недавніх відвідин) багато чула, адже Великий Жванчик недалеко від Яцковець, досі мешканці навколишніх сіл ходять туди на базар. Крім того, у місцевій школі створено музей Володимира Бабляка, чиє ім’я носить Дунаєвецьке районне літературно-мистецьке об’єднання «Сонях». Більше десяти років знайома з Галиною Піхурець, яка опікується тим музеєм, неодноразово чула від неї і про В.С. Бабляка, і про П.І. Тулизика, але все те видавалося мені таким далеким…

А 6 квітня мені пощастило побувати у Великожванчицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів на семінарі вчителів української мови та літератури Дунаєвецької міської громади. 18 квітня святкуватимемо 100-річний ювілей Володимира Бабляка, уродженця Великого Жванчика, тому тематика семінару була присвячена цій визначній даті, а також творчості письменників-земляків у цілому.

У теоретичній частині методист КУ ДРМ «МК» Лариса Михайлівна Фурман зосередила увагу на актуальності вивчення літератури рідного краю, важливості її як засобу формування національної самосвідомості школярів. Як саме можна використати творчі здобутки письменників-земляків, продемонстрували учителі-мовники. Спочатку ми побували на уроці української мови у 9 класі «Жванчик – це вся Україна», який провела О.П. Горпинюк. Узагальнюючи вивчений матеріал з теми «Складне речення з різними видами зв’язку», учителька використала фрагменти творів Володимира Бабляка. Крім того, під час уроку учні (і ми теж) здійснили подорож визначними місцями Великого Жванчика. Приємно вразив виховний захід «Я безмежно люблю мій Жванчик», під час якого юні артисти під керівництвом Г.В. Піхурець розповіли про життя видатного земляка і познайомили глядачів з його творами.

І, звісно, не можна було побувати у Великожванчицькій школі і не відвідати музей Володимира Бабляка. Галина Піхурець провела для нас екскурсію і запросила 18 квітня приїхати на святкування 100-річчя з дня народження Володимира Самійловича.

Під час «Педагогічної мозаїки» вчителі розмірковували про важливість проведення уроків літератури рідного краю, просвітницьку, пропагандистську діяльність, аби ми знали своїх видатних людей, пишалися ними і вчилися на їхньому прикладі вірити в себе і йти вперед – до мети.