Для чого люди їздять на фестивалі? Витрачають такий дорогоцінний час, кошти, душевні і фізичні сили? Невже для того, аби отримати якусь відзнаку? До речі, цікаво було б дізнатися думку інших «фестивальних завсідників», але поки що пишу про себе. Звісно, приємно отримати щось на згадку про фестиваль, а якщо ти ще й переможець – це взагалі круто! Проте річ не в дипломах чи подарунках. Для мене це, насамперед, підтвердження, що ти таки займаєшся потрібною справою – не тільки тобі потрібною, а ще комусь. Знаю, є люди, впевнені у власній потрібності. Я не така. На жаль. А під час фестивалю, спілкуючись з іншими «не такими», відчуваю себе частинкою творчого життя (літературного процесу, якщо вам це більше подобається). Ще під час таких заходів знайомишся з цікавими людьми, дізнаєшся багато нового, надихаєшся – і просто відпочиваєш від буденності!

Фестиваль «Мовою серця», який нещодавно відбувся в Івано-Франківську, був для мене першим справжнім літфестом. До того я була на літературних фестивалях, але не як конкурсант; брала участь у презентаціях, виступала, проте, щиро кажучи, не відчувала особливої уваги: є то є, а не було б, то б так і було.

Про Івано-Франківський фестиваль у ФБ написано вже багато. Я не сперечатимусь ні з прихильниками, ні з критиками. Оля Бреславська в чудовому пості 23 серпня (і про мене згадала, дякую, Олечко!) справедливо зауважила: «Претензій не приймаємо і похвал теж. Знаємо свої промахи і недопрацювання. Переконані, що таки зробили добру справу». Але не можу не поділитись враженнями.

Найперше – і найважливіше, як на мене: Роман і Ольга Бойчуки були не просто організаторами фестивалю, а гостинними господарями. Молоді люди, гарні, приємні, талановиті, дуже позитивні!

Коли я приїхала до Івано-Франківська, одразу зателефонувала панові Роману. Він приязно пояснив, як добратися до готелю, хоч уся інформація була розміщена в групі на ФБ: і карта міста, і маршрути, і програма. Уже потім я подумала, що не варто було турбувати: учасників більше сотні! Хіба можна кожному розповідати і пояснювати? Але в голосі Романа не було ні роздратування, ні поспіху, тільки приязнь і турбота.

Першим заходом був круглий стіл, присвячений Іванові Франку. Цікаво – але я не про це. Уже там я відчула увагу до КОЖНОГО. Це було дивно, але коли особисто познайомилась з Олею і Романом, побачила, як багато серця вони вкладають у цей фестиваль (недаремно він так називається).

Увечері вони запросили нас на прогулянку. Могли б відпочити, побути разом з діточками, але подарували нам незабутній вечір. Ми не сиділи в готелі, а мали змогу познайомитись, поспілкуватись і закохатися в це надзвичайно гарне місто!

Подією для мене було розвіртуальнення з Єлею Дорофієвською, Тетяною Лавінюковою, Надією Капінос, Патарою Бачією, Іваном Кушніром, знайомство з Олексієм Юріним, Наталією Бороденко, Олександром Дулішковичем, Ладом Орієм, Мар’яною Тисяк, Марисею Лаврою, Вірою Олеш і Русланою Федюк, Іванкою Юрків, Володимиром Тимчуком та багатьма-багатьма іншими. Пробачте, кого не назвала!

Головний фестивальний день був довгим і важким, адже учасників було багато, люди приїхали здалеку, всі хотіли виступити, бути почутими. Що ж стосується мене, то я із задоволенням слухала чудові вірші, насолоджувалась піснями – і навіть не мріяла перемогти в конкурсі. Ну, що зробиш, карма в мене така)))) Зате щиро раділа за більш успішних і талановитих!

Знаєте, про що я найбільше шкодувала? Що час пролетів так швидко і ми не встигли як слід наговоритись! Так що у мене на фесті два «відкриття»: «очне» – Олексій Юрін (дві години читав свої вірші – дуже класний!) і «заочне» – Петро Кухарчук (маю три його збірки, коли прочитаю, розповім).

На жаль, в неділю не змогла бути на презентації книжки Тетяни Череп-Пероганич, хоч дуже хотіла, і на Острові Кохання. Зате зранку гуляли містом. Нафоткались! Не можу не подякувати організаторам і гарненькій розумничці Тетяні за чудову екскурсію. Зачудована Станіславівом і хочу приїхати ще!

Бажаю Олечці і Роману Бойчукам, щоб те добро і тепло люблячих сердець, які вони подарували нам цими серпневими днями, повернулися до них сторицею, і щоб вистачило їх на проведення наступного фестивалю!