ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПОЕТИЧНОЇ ЗБІРКИ ВОЛОДИМИРА ЯРЧУКА «ПОВІНЬ ДУШІ»

4 грудня 2016 року в читальному залі Хмельницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Островського відбулася презентація дванадцятої поетичної збірки Володимира Ярчука «Повінь душі». Видатного поета, художника, драматурга, автора багатьох пісень прийшли привітати друзі й родина, люди, з якими і заради яких він живе і творить.

Передмову до збірки написав кандидат історичних наук Борис Кузіна, він і сказав перше вітальне слово, характеризуючи поетичну творчість Володимира Миколайовича. Ділилися спогадами, аналізували поезію й вітали товариша-«конгресмена» Іван Михайловський, Йосип Осецький, Віталій Матеуш, а також голова Хмельницької «Просвіти» Віталій Міхалевський, голова міської спілки «Поділля» Володимир Олійник. Усі виступаючі підкреслювали надзвичайну образність поезії Володимира Ярчука, її українське коріння, національну автентичність, а також уміння поета бачити красу навколишнього світу, працювати зі словом, пропускати через серце всі болі рідної землі – і народжувати вірші, які нікого не залишають байдужим.

Від «Конгресу літераторів України» Володимира Миколайовича привітала Галина Корицька і подарувала чудову присвяту. Щирі слова любові й прихильності Поету висловили жінки – члени ВТС «КЛУ» – Катерина Бучуляк, Ольга Ковпак і я.

У залі були присутні композитори Михайло Люшня і Володимир Подоба, які написали пісні на вірші Володимира Ярчука. Впродовж свята поезії звучали деякі з цих пісень у виконанні Лілії Цибульської, Раїси Ремінної, ансамблю «Тоніка», викликаючи то усмішки, то сльози в очах слухачів. Хотілося слухати й слухати…

Бажаємо Володимиру Миколайовичу натхнення, творчої наснаги і багато нових книг!

ПОВІНЬ ДУШІ

Володимиру Ярчуку

Без меж вдихаю аромати квітів

У розмаїтті трав і споришів

Мого Поділля, що найкраще в світі! –

Весняну повінь Вашої душі!..

Вона – вулкан із почуттів і болю.

З усіх глибин!.. І з закуточків теж,

Бо писана безмежною любов’ю!

А звісно, що любов не має меж!

Вона цвіте волошкою у житі,

Цілує віти схиленій вербі,

Вінком сплітає всі літа прожиті

І кличе, кличе в далі голубі!..

Дзвінка, співуча, ніжна, голосиста,–

Складається у ноти і пісні…

Очима Вашими у мить цю урочисту

Іззовні в душу дивиться мені!

Галина Корицька

ВОЛОДИМИРУ ЯРЧУКУ

Присвята

Поет з душею козака,

Він емоційно світ сприймає.

Виразно пише час рука,

Бо іншого шляху немає.

Перо голосить про життя,

Про Україну – неньку рідну,

Яке важке її буття

В непевну цю годину, грізну.

У нього спротив у рядках,

Кипить поезія журбою,

Біль розливається в словах

І закликає нас до бою.

Він лірик! Слово, як зерно,

У душах славно проростає

І плід рясний дає: воно

Завжди на музику лягає.

Він бачить світ широких нив,

Які колосяться хлібами,

На небі місяць полонив –

Летить далекими світами.

У нього сплакалась земля,

Срібляться зорі в пишних травах,

Ридає вітер, і здаля

Палає небо у загравах.

Поете! Голосом твоїм

Говорить біль і сьогодення.

Ми всі на цьому стоїмо,

А підганяє нас натхнення…

Валентин Говорун