Наталя Мазур про презентацію у Вінниці збірки «Пригорнусь душею до Вкраїни»

Віталій Михайлов живе у місті Покровськ Донецької області, розмовляє російською і любить Україну. Покровськ – українське місто, хоча над ранок там чути могутні постріли артилерії. Як-не-як до Донецька лише 60 км. Віталій за фахом – залізничник, а за покликом душі – поет. Він голова Всеукраїнської суспільної організації ЛІТО «Сфера» та член Конгресу літераторів України.

За його ініціативи та за фінансової підтримки небайдужих людей у 2016 році в м. Покровську вийшла антологія творів, присвячена Т.Г. Шевченку «Шевченко йде дорогами доби». А в 2017 році знову ж таки з ініціативи Віталія Михайлова та під егідою «Конгресу літераторів України» було оголошено Конкурс імені Василя Стуса. Результатом Конкурсу став збірник «Пригорнусь душею до Вкраїни», до якого увійшли твори учасників, серед них і мої.

Як зізнається Віталій Павлович, йому ніколи не доводилося подорожувати Україною далі Києва. Але цього року вінницькою поетесою Галиною Рибачук-Прач була організована презентація збірок у м. Вінниця. На презентацію були запрошені місцеві поети, барди, а також я і моя подруга Маргарита Шевернога. Адже ми отримали найвищі нагороди Конкурсу ім. Василя Стуса.

23 лютого 2018 року для презентації збірок гостинно відчинив свої двері Вінницький літературно-меморіальний музей ім. М. Коцюбинського. Після холодного зимового дня музейні кімнати огорнули нас теплом, новою виставкою картин та щирими обіймами колег по перу.

Під час презентації Галина Рибачук-Прач та Віталій Михайлов розповідали про створення збірок, цитували вірші різних авторів. А потім ми з Маргаритою мали змогу прочитати свої вірші, котрі увійшли до збірки «Пригорнусь душею до Вкраїни», а бард Вероніка Остапчук виконала пісні на слова Тараса Григоровича.

По закінченню презентації директор музею Лариса Кравченко провела для нас екскурсію садибою Михайла Коцюбинського та його помешканням. Віталій вперше бачив нашу подільську селянську хату, піч, припічок, лежанку, сволоки. Та й нам цікаво було подивитися на агаву, яку свого часу привіз в Україну з Італії Михайло Коцюбинський, побачити липу, під якою полюбляв сидіти. А потім ми разом зривали та їли перемерзлі, солодкі ягоди калини з розлогого куща і розглядали кісточки ягід у формі сердечок.

Короткий лютневий день добігав кінця, коли ми попрощалися з нашими колегами-поетами Іриною Федорчук, Віктором Крупкою, Галиною Рибачук-Прач, Віталієм Михайловим і вирушили через снігову заметіль додому. Але усю дорогу нас зігрівали спогади про радісне спілкування у Вінниці і мрії про літню зустріч в цьому чудовому місті.

23.02.2018 р.