МОЯ ГРОМАДА СЬОГОДНІ І ЗАВТРА

Наше село потребує кращого ставлення.

Один з учнів Рахнівського НВК

За ініціативою комітету зі стратегічного планування Дунаєвецької міської ради на початку вересня проводилось дослідження думки молоді щодо стратегії розвитку громади. Учні Рахівського і Гутояцьковецького НВК, де я працюю, теж взяли участь у написанні творчих робіт на тему «Моя громада сьогодні і завтра». Головною особливістю цього дослідження було те, що роботи могли бути анонімними, писались у довільній формі, до того ж ніхто з дорослих не міг підказувати чи якось керувати творчим процесом. Це сприяло більш вільному викладу думок, діти були щирими й винахідливими.

Гадаю, узагальнений аналіз творчих робіт буде цікавий не тільки аналітикам з міської ради, а й широкому загалу. Адже діти – наше майбутнє, і хай судження їхні інколи трохи наївні, проте вони виражають бажання, прагнення наступного покоління наших громадян.

Майже всі опитані зазначили, що утворення Дунаєвецької громади – позитивний крок. В одній із робіт я прочитала таке: «Скептики можуть заперечити і привести аргумент, що це та сама сільська рада, але в збільшеному масштабі. Це не так. Сільські ради – це пережиток минулого часу».

Багато хто з учнів написав, що поки не побачили суттєвих змін: «Нічого не змінилось. Як не було порядку, так і немає». Але загальна думка в тому (і це надзвичайно тішить), що «потрібно працювати: добробут з неба не впаде! Якщо ми самі нічого не робитимемо, а чекатимемо, щоб нам все дали, то все так і залишиться по-старому».

Найбільшою проблемою є погані дороги і відсутність робочих місць. Школярі люблять рідні села, хотіли б залишитись, «але що там робити?»

Діти мріють про аквапарк чи хоча б звичайний басейн, сучасний кінотеатр з 3D-залами, 7 D кінотеатр, пропонують побудувати в Дунаївцях театр, каток, спортивний комплекс, розважальний центр, частіше організовувати концерти. Добре, якби в Рахнівці була затишна кав’ярня, де можна поїсти морозива і спокійно поспілкуватися. Інші ж мріють про дискотеки, активний відпочинок. Учні пишаються своєю новою (прекрасною – як написано в одній з робіт) школою, але хочуть, щоби в усіх класах були комп’ютери, інтерактивні дошки, на перервах можна було грати в теніс, волейбол, баскетбол, «поганяти м’яча», щоб були різні тренажери і великий спортзал, «бо всі не вміщаються». А ще їм потрібен став, де можна купатися і ловити рибу – безкоштовно.

Діти з Кривчика менш вимогливі: їм би хоч спортивний майданчик біля колишньої школи відновили і дороги розрівняли, «щоб було де на велосипеді кататися». Що ж до стратегії розвитку, пропонують впроваджувати зелений туризм, побудувати санаторій чи дім відпочинку.

Школярі з Гути-Яцьковецької більші реалісти: розуміють, що марно сподіватись на нові вигоди. Головне – відновити дороги і транспортне сполучення, щоб могли без проблем відвідувати різні гуртки у Будинку творчості школярів, музичну і спортивну школи. І теж мріють про аквапарк у Дунаївцях, басейн і кінотеатр. «А ще щоб у батьків були гроші на ці розваги». Слушна думка, чи не так?

Насамкінець наведу декілька цитат з учнівських творів: «Мені не байдуже, як наша громада буде розвиватися, адже від її розвитку залежить моє проживання в ній»; «хочу, щоб наша громада була дружною, і тоді всі проблеми будуть вирішені»; «якщо громада буде дружною, доброю, вона зможе прислухатися до кожної людини»; «я бачу, що громада починає працювати, давайте не критикувати, а допомагати»; «критикувати інших легко, а от спробуй сам зробити, щоб усі були задоволені»; «я бажаю нашій громаді успіху, бо тоді всі ми будемо успішні».

І я бажаю нашій Дунаєвецькій громаді успіху! І щоб мрії наших дітей здійснились!