Методичний семінар

Сьогодні, 26 жовтня, відбулося перше організаційне засідання клубу творчо працюючих учителів української мови та літератури «Словесник». А зранку члени «Словесника» разом з іншими вчителями-мовниками взяли участь у методичному семінарі, який провели науковці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Ми прослухали цікаві й змістовні лекції. Професор Людмила Миколаївна Марчук, завідувач кафедри української мови КПНУ, доктор філологічних наук, розповіла про інноваційні процеси в сучасній українській літературній мові, а доцент Олег Анатолійович Рарицький, завідувач кафедри історії української літератури та компаративістики, кандидат філологічних наук, розкрив деякі проблемні питання вивчення давньої української літератури в школі.

Не тільки учні, а й більшість учителів не люблять давню літературу. Читати тексти Х-ХVІІІ століть із задоволенням можуть лише науковці або справжні поціновувачі. Я, на жаль, не належу ні до перших, ні до других. Але під час лекції зрозуміла, що цей період української літератури дуже вагомий, це фундамент, на якому виникла сучасна література. І хай тексти написані латиною чи старослов’янською, писали їх українці, тому в них відбитий наш світогляд. А то, і справді, в нашій свідомості українська література починається з Івана Котляревського, «зачинателя української літератури». Я сама постійно наголошую дітям, що 1799 рік – рік виходу «Енеїди» – є початком нової української літератури. І цю нову літературу ми і вивчаємо, а давня – то щось таке, нудне і не дуже важливе. Ну, хіба що «Повість минулих літ» і «Слово про похід Ігорів» читаємо (в гарному українському перекладі). А коли я навчалась у школі, ми взагалі між «Словом…» і Котляревським нічого не вивчали. Тоді я не замислювалась, що між ХІІ і ХІХ століттями для нас, не науковців, не було літератури: величезне півтисячолітнє провалля! Але ж це не так! Ця лекція розширила мої обрії як філолога і дала наснагу на нові дослідження, пошук інших підходів у вивченні давньої літератури.

З лекції професора Людмили Марчук я винесла багато корисної інформації. Шкода лише, що вона не в друкованому вигляді, а я не змогла занотувати всі нюанси. Зупинюсь на двох моментах. По-перше, Людмила Миколаївна повідомила, що нарешті запрацювала Правописна комісія при Кабінеті Міністрів України. Тож чекаймо змін і роз’яснень у правописі. Не знаю, як хто, а особисто мене дратує теперішній стан, коли ніхто не стежить за дотриманням правил і на кожному телеканалі «власне» мовлення: одні впроваджують неприйнятий правопис 1999 року, інші не дотримуються жодних правил.

По-друге, в лекції були конкретні рекомендації щодо подолання калькувань з російської мови. Не можу тут їх наводити, хіба що порекомендую книгу Катерини Городенської «Українське слово у вимірах сьогодення» (я уже скачала: http://www.twirpx.com/file/1899548/).

І найголовніше – для мене: нарешті я проконсультувалася з науковцями, як правильно відмінюється моє прізвище. Та от, тепер, адресуючи мені листи (подяки, грамоти, інші нагороди :) ), потрібно писати: ШеверноГІЙ Маргариті. Не ШеверноЗІЙ, не ШеверноЗІ, і навіть не ШевеНГОРІ (як написали мені нещодавно). З чим я себе і вітаю!