Культурна панорама

17 вересня полудня віку досяг знаний на Поділлі археолог, краєзнавець, журналіст та голова обласного осередку Всеукраїнської творчої спілки “Конгрес літераторів України” Володимир Захар’єв.

Ювіляр народився у с. Залісці Дунаєвецького району і виростав у східній околиці села з дивовижною, досі ніким не розтлумаченою назвою Дижма. Археологія захопила його з дитинства. Вже у 7 класі юнак розпочав обстеження території довколо рідного села. Навчаючись у школі, організував однокласників на пошуки старожитностей в околицях Балина.

Для археологічних розвідок знаходив час завжди. Досліджував довколишні поля та береги р. Студениці поблизу сіл Міцівці та Ставище, де трудився після армії, в усьому Дунаєвецькому районі, коли працював в районній газеті “Дунаєвецький вісник”, а згодом в області, поєднуючи захоплення з роботою власкора газети “Є-Поділля” і столичної агенції “Укрінформ” на Хмельниччині.

Поривання молодого краєзнавця підтримали відомий археолог, професор Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка І.Винокур, тодішній декан історичного факультету Л.Баженов, один із кращих трипіллєзнавців Т.Мовша, фахівець з археології бронзи-раннього заліза Ю.Малєєв, який Захар’єву довірив у 1990 році очолити окремий загін його експедиції та самостійно розкопати курган раннього залізного віку в урочищі Лісництво поблизу  с. Миньківці та дві гончарні печі XVII — початку XVIIІ століття в урочищі Містисько (с. Велика Кужелева Новоушицького району).

Перша в науковій кар’єрі Володимира Захар’єва публікація “До археологічної карти Дунаєвеччини” з’явилася 1987 року в матеріалах VII Подільської історико-краєзнавчої конференції. 1992 року на їх основі Володимир Анатолійович уклав каталог виявлених археологічних об’єктів рідного району, що став основою книги “Археологія Дунаєвеччини” — першого в області наукового збірника про давню минувшину окремого регіону.

Ставши працівником обласного краєзнавчого музею, Володимир Захар’єв скористався інформацією письменника Сергія Пантюка і у 1992 році розкопав курган кінця ХІ — першої половини ХІІ ст. н.е. біля с. Сокілець Дунаєвецького району. Під насипом у ямі знайшли кістяк чоловіка та фрагменти розтрощеної посудини, у схованці під каменем — язичницький тотем — щелепу свині. Та найсенсаційнішим елементом насипу був викладений довкола поховання кромлех з майже трьох сотень каменів. Досі у поховальних пам’ятках Давньої Русі вони траплялися дослідникам лише двічі. За підказкою місцевих жителів, було локалізовано ще й комбінований підплитово-грунтовий могильник другої половини ХІІ — першої половини ХІІІ ст. в урочищі Батарея. Це була справжня велика удача для археолога-початківця!

Сокілецька давньоруська археологічна експедиція проіснувала десять років. Шанувальники минувшини під керівництвом Захар’єва розкопали шість курганів, виявивши під насипами вісім поховань та 100 поховань на комбінованому підплитово-грунтовому могильнику. Водночас їм вдалося знайти на цьому могильнику розтрощеного християнами кам’яного ідола та залишки спаленої церкви кінця ХІІ — початку ХІІІ століття. В цілому, на території Сокілецького мікрорегіону локалізовано три давньоруські городища, 12 поселень і три могильники.

Поруч з давньоруськими пам’ят-ками експедиція Захар’єва в околицях Cокільця виявила унікальні об’єкти і речі залізного віку. В урочищі Панська Криничка, наприклад, знайдено фрагмент бронзових вудил кінської збруї. Унікальні результати дав курган, який розкопав Захар’єв 1999 року в урочищі Грабова. На його думку, то залишки святилища, приуроченого місячному циклу. Перебуваючи щоліта у Сокілецькому мікрорегіоні, Володимир Захар’єв   займався і вивченням інших різночасових об’єктів.

З появою на Хмельниччині навесні 2008 року обласного відділу ДП “Подільська археологія” охоронної археологічної служби України, Володимира Захар’єва запросили до його складу: спочатку науковим співробітником, згодом керівником цього підрозділу за сумісництвом, а з вересня 2011 року — на постійній основі. Тоді ж став членом Всеукраїнської спілки археологів.

Влітку 2012 року за сприяння ініціатора розкопок на Старосинявщині приватного підприємця О.Лучицького Захар’єв видав книгу “Мегалітичне поховання культури кулястих амфор з околиць с. Ілятка на Хмельниччині”. На черзі — науковий збірник “Подільський варіант культури кулястих амфор”. Пан Володимир ідентифікував та ввів у науковий обіг інформацію про першу на території Трипільської культури знахідку ліпного змія, фрагмент фігурки якого знайшли поблизу с. Бедриківці Городоцького району; так званий “подільський напівгрошик” — монету литовських князів Коріатовичів, які володіли Поділлям в другій половині ХIV — початку ХV ст.; знайшов стилізованого язичницького ідола ХІІ століття поблизу с. Березівка Новоушицького району.

Першим серед сучасних науковців він звернув увагу на ярмолинецький земляний замок XVI ст., макет якого реконструктор виготовив спільно з перспективним художником В.Юрчаком і подарував Ярмолинецькому районному історичному музею.

З березня цього року Володимир Захар’єв знову працює у Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї. Цього разу на посаді молодшого наукового співробітника науково-методичного відділу. Він відповідає за мережу громадських музеїв області, надає методичну та організаційну допомогу колегам з райцентрів та сіл області, а ще організовує виставки, збирає експонати для фондів закладу, пропагує роботу музею у місцевих засобах масової інформації.

Є у біографії Володимира Захар’єва ще одна досить цікава сторінка. Ще на початку 2007 року, працюючи заступником голови Дунаєвецької райдержадміністрації з гуманітарних питань, він запропонував урочисто відзначити 600-річчя першої писемної згадки про с. Миньківці. В ході підготовки свята більше дізнався про Миньковецьку державу та її засновника Ігнація Сцібор-Мархоцького. Маючи досвід не лише археолога, а й музейника, як людина запальна і дієва, загорівся ідеєю на громадських засадах створити музей видатного реформатора. Понад чотири роки ентузіаст займався пошуками коштів на ремонт приміщення, яке придбав за власні кошти в Миньківцях, та підготовку експозиції. До речі, 15 травня минулого року Меморіальний музей графа-реформатора Ігнація Сцібор-Мархоцького урочисто відчинив свої двері перед відвідувачами.

У ході створення музею визріла ідея й щодо науково-дослідного центру. Центр Мархоцькознавства благословив на першому його засіданні (серпень 2009 року) керівник Центру дослідження історії Поділля та Південно-Східної Волині Інституту історії України НАНУ при Кам’янець-Подільському університеті ім. Івана Огієнка академік  УАІН, доктор історичних наук, професор Лев Баженов.  Захар’єва  призначили керівником цієї структури. Тоді ж побачив світ перший том “Наукових записок Центру Мархоцькознавства”. Нині видано вже п’ять томів.

У 2011 році Центр Мархоцькознавства розпочав міжнародне співробітництво. Зав’язалися ділові контакти з польськими реставраторами-каменярами товариства “Магурич”, результатом яких стала реконструкція давнього православного цвинтаря с. Притулівка, єврейського цвинтаря поблизу Тимкова, половини отроківського цвинтаря та частини унікального цвинтаря першої половини XVII століття у Тимкові (Новоушицький район).

Наразі Володимир Захар’єв готує кандидатську дисертацію на тему: “Рід Сцібор-Мархоцьких в Україні: господарчі, суспільно-політичні та культурологічні аспекти (XVIII-початок ХХ ст.)”. Відтак став здобувачем кафедри історії України Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка.

Два захоплення, дві пристрасті — археологія та журналістика — і їхні похідні — Мархоцькознавство та література — тісно переплелися у житті Володимира Захар’єва. Впевнений, все цікаве чекає попереду.

Олександр ГРИГОРЕНКО, доктор історичних наук, професор