13 читацьких зізнань

1. Читання для мене завжди було таїнством і магією. Ти ніби входиш у душу письменника, а це не може пройти без наслідків: ти забираєш із собою його частинку, змінюєшся сама…

2. Для мене не існує поганих книг. Кожна чогось навчає і для чогось потрібна. Навіть якщо ти абсолютно не згоден з позицією автора – то саме для того її варто було прочитати, щоб переконатися: «Я не згодна!» Якщо написана погано – те ж саме: розумієш, як не треба писати.

3. Відповідно до п. 2 – я абсолютно «всеїдний» читач. Тільки одні книги приносять мені задоволення, а з іншими я працюю.

4. Найбільш ранній мій спогад про книги: полиці, завішані темно-синьою тканиною. І я сиджу за тією завісою, відсторонена від світу, і намагаюсь здогадатися, про що ж розповідається у тих книгах. З малюнками було просто – я сама вигадувала історії. Але найбільше мене цікавили книжки без малюнків. Товсті… Таємничі…

5. Читати я навчилася, коли мені ще не було чотирьох років. Бабуся не могла встояти перед моїм наполегливим бажанням дізнатися, що ж у тих товстих книжках без малюнків…

6. Перший письменник, якого я пам’ятаю – Пушкін. У нас була книжка його казок. Всі їх я знала напам’ять. Поки не вміла читати, водила пальчиком по рядках (бабуся каже, що потрапляла правильно) – і дивувала гостей.

7. Всі кишенькові гроші я витрачала на книжки.

8. Обожнюю казки, досі. Але десь років у 8-9, перечитавши «Бібліотеку казок світу», розчарувалась у народних казках. Виявилось, що казки всіх народів схожі! І переключилась на авторські. Але «Молдавські народні казки» (про Фет-Фрумоса та Іляну Косинзяну) тримала завжди на полиці.

9. Перша еротика, яку я прочитала, була в чеських казках, теж народних.

10. Вірші читаю тільки вголос. Ні, можу і мовчки, але не той ефект.

11. Улюблені письменники мого дитинства: Пушкін-Лермонтов-Некрасов-Тютчев (була така книжка «Родные поэты», яку я теж знала напам’ять), Андерсен (особливо «Дикі лебеді», де героїня – Еліза), Джек Лондон (мала стати капітаном вітрильника), Жуль Верн (мріяла мандрувати), Шерлок Холмс (перший мій псевдонім, років так з десяти, – Еліза Холмс), потім – Франсуаза Саган, Дафна дю Мор’є, а вже з 12-ти років – Ахматова і Цвєтаєва, Єсенін і Маяковський (так-так, він класно писав про кохання!), Вальтер Скот і Олександр Дюма… Та хіба всіх перелічиш? Кожну книгу я щиро любила! До останньої сторінки! І перечитувала-перечитувала… «Майстра і Маргариту» прочитала 9 разів. І це не кінець.

12. Читати українською навчилась у 5 років (ближчий до нас дитячий садочок був українським). Довго не могла зрозуміти, чому в казках принцеса то вродлива (красивая), то уродлива (уродливая). Але хто такий «легінь» здогадалась! А от з «панчохами» і «пантофлями» довго плуталась. Найулюбленішою книжкою була «Будь обережна, Марійко!» Віктора Кави (автора тільки зараз подивилась в Інтернеті, не цікаві мені були автори).

13. Зізнання останнє – на сьогодні: єдина крадіжка у моєму житті – КНИГА.