Пролетіло літо непомітно...

Пролетіло літо непомітно,

Наче ластівка над синім плесом,

Осінь на порозі, вірогідно

Жовте листя знову стане стресом.

Золото кістяк старого парку

Від очей приховує цнотливо.

Вітер відшукав таємну шпарку,

Роздягнув підступно і зрадливо.

Затуляють віти кострубаті

Голизну старенької тополі.

Не дивіться, юні і пихаті!

Не знімайте! Досить вже! Доволі!