Дід Микола пер міжряддям мотику. Налягав з усієї сили, впирався, аж сині, покручені жили-вени на ногах здулися й боліли. Суха земля дзвеніла під різалом, та піддавалась неохоче, переплетена мотузками коренів незнищенних берізки та пирію. Невідомо коли вирослий осот насміхався з дідового завзяття: бур’яниську пощастило вирости в центрі картопляного корча, й мотикове лезо йому не загрожувало. Підсліпувата баба Олена пропустила цього городнього монстра, поки він був малий і непримітний, не хизувався гордо золотою короною і не шпигав колючками. Тепер йому було нічого боятися: баба з сапою на городі не покажеться до кінця літа. Двічі
... Читать дальше »
Главная 
