Цей ранок, похмурий і дощовий, приніс страшну звістку… І ніколи ж не заходжу зранку у Фейсбук! А тут тільки очі розплющила – і до монітору. А там – Василь… Як завжди, примружений і ледь усміхнений, дивиться просто в душу…
Немає слів. Усі слова, пане Василю, Ви забрали з собою у вирій.
А я ж уночі писала про смерть. Майже ніколи не пишу про смерть, а сьогодні – писала. Про смерть великої людини, яку неможливо забути, без кого не можеш жити… Писала про уявну людину, абстраговано. І сама не знала, де і чому виникли такі образи…
&
...
Читать дальше »