«Ой, осене, пора твоя святкова…»
Євгенія Бучківська
«Буває, світ бачиться чистішим від неба, що синіє крізь крону жовто-багряного клена. Буває, світ чується мелодійнішим від дзвону першої краплини березня. Буває, світ здається лагіднішим від рученят дитини… І коли у всю цю безхмарність вриваються дощі буденної реальності, вже б квітам статися просто флорою, сонцю – просто світилом, мудрецям – просто «homo sapiens», якби не зналось, що десь по той бік дощів – є ти, на краю у дощів – ВЕСЕЛКА!» Так незвичайно починається перша поетична збірка Євгенії Буч
...
Читать дальше »