Приветствую Вас Гость | RSS
Четверг
28.03.2024, 16:41
Cайт Маргариты Шеверногой
Главная Каталог статей Регистрация Вход
Меню сайта

Категории раздела
2013 рік [3]
2014 рік [5]
2015 рік [4]
2016 рік [5]
2017 рік [0]
2018 рік [1]
2019 рік [0]

Наш опрос
Какую музыку Вы слушаете?
Всего ответов: 60

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Главная » Статьи » Публікації, де є згадка про мене » 2015 рік

Альманах «СКІФІЯ-2015-ЗИМА»

Альманах «СКІФІЯ-2015-ЗИМА»

(художня проза, поезії, есеї, літературна критика, образотворче мистецтво)


 

 Альманах  «СКІФІЯ»*. 17-й випуск.

Канів. Вид. “Склянка Часу*Zeitglas”, 2015.-284с.

ISBN 978-966-2306-85-9

 

Автори «СКІФІЯ-2015-Зима»

 

 

Андрущенко Наталія

Антоненко Вікторія

Апальков Олександр

Артамонов Євген

Артерчук Володимир

Баліцька Марія

Безус Євген

Виливана Анастасія

Вовнянко Анатолій

Гавришко-Бабічева Алла

Голуб Валерій

Гонтарук Любов

Граций Ан

Дем`янюк Марія

Денов Руслан (Поїденчук)

Дяків Оксана

Жук Валерія

Кацан Ольга

Киян Валія & Юра Лоцький

Кобзар Володимир

Коваленко Лідія

Ковальчук Ольга

Кожевнік Світлана

Комісарук Володимир

Копчук Іванна

Кот Лерія

Котова Мила

Кринична Світлана

Кулаковська Ірина

Купрій-Кримчук Тетяна

Мамчич Олена

Матузок Любов

Миргород-Ляшенко Світлана

Михайленко Валентина

Мішин Михайло

Мороз Галина

Морозова-Мелешко Віта

Немолот Вікторія

Нечитайло Михайло

Остролуцька Антоніна

Попков Віктор

Приймак Віктор

Рейцен Євген

Решетняк Лілія

Решетняк Микола

Савчук Анастасія

Сильчук Назар

Сімон Олеся

Слуцький Ярослав

Сокольник Сергій

Співак Наталія

Староста Петро

Стасюк Микола

Сушениця Андрій

Танська Мирослава

Тимчук Володимир

Трофімов Віталій

Туровська Леся

Черняхівський Анатолій

Шевернога Маргарита (Каменєва)

Шевців Михайло

Шевченко Дмитро

Шеляженко Юрій

Шиманський Віктор

Шовкун Юлія

                              Яценко Галина


 

Уривки деяких творів альманаху 

«СКІФІЯ-2015-Зима»

 

 

Щедрик, ведрик, щедрую,
Паляницю носом чую,
Пиріжки крізь хату бачу,
І цукерочки в придачу.
Не жалкуйте печеного,
Не жалійте вареного,
Швидше виносьте,
Пригощайте гостю.

*** 
Щедрий вечір! Добрий вечір!
Радо вас віта малеча.
Господиню – красну пані
Й господаря у жупані.
Щедрик – ведрик, зустрічайте!
Щедро гостей пригощайте.

 

Купрій-Кримчук Тетяна 

 

------------------------------------

 

 До начала церемонии оставалось несколько минут. Вокруг метушились родственники и гости. Целая свора расторопных портных, парикмахеров и визажистов обступили невесту, что-то подвивая, подшивая или подпудривая, нанося последние штрихи к прекрасному портрету.
Хотя этот портрет мог вполне обойтись и без прихорашивания. Высокая, подтянутая, гибкая, с прекрасно сложенной фигурой и узкой талией, ее кожа отливала багрянцем и никакие румяны не могли ей помешать, а платье только скрывало желанное и в тоже время желающее тело...

 

Артамонов Євген 

 

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

Быть может родился впустую, 
И зря по планете скитаюсь.
Последние чувства уснули, 
Сердечко твердеет как камень. 

Телега спокойно скрипела, 
Пьяня этим звуком скитальцев. 
Спешила листва нам поведать, 
Что кружим по миру спиралью. 

Нас двое: реальный и образ, 
Чертяки безмерно похожи. 
Счастливы. В одежде сироток,
Не мнят себя высшей породой. 

Забытое старое место
Осталось лишь в древних записках.
Веред же направленна резкость, 
Удача в дороге настигла! 

Надежда жива в новом граде, 
Спокойствие в звездах попутных. 
Уехали двое на радость… 
Из прошлого битой посуды.

 

Граций Ан

 

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------Це був виклик. Темний завжди антипод Світлого. Єдине, що поки представляло якийсь інтерес – хто це? І як цей Темний дізнався про «світлу» електронну адресу?
Розвідка Світлого працювала добре (йому так здавалося), і всі потенційні кандидати в конкуренти, не кажучи вже про реальних конкурентів, були ретельно вивчені і закарбовані.
Сильні світу цього давно вже знали один одного по сумісних тусовках, парковках і приколах. Майже у всіх були одні і ті ж авто, літаки, персональні острови, вілли, середньовічні замки, моделі і фінансові імперії. Можливо, що єдина відмінність полягала в назві футбольних клубів, якими вони володіли.
Електронний текст містив пропозицію організувати якийсь хитрий футбольний турнір. Ігри мали відбуватися вночі, у повній темряві. М’яч, «рамка», розмітка, бутси, труси і пов’язки на головах футболістів – світяться. Правила: електронний суддя, відсутнє положення «поза грою», немає обмежень на заміни, матч закінчується після першого ж забитого гола або триває 45 хвилин чистого часу. Беруть участь чотири команди: «Скіф», «Піонер», «Юнікс» і «Прірва». Жеребкування – комп’ютерне. Тривалість турніру – в перебігу однієї ночі. Система – кругова. Призовий фонд за перемогу – чотири мільярди євро. Кожен учасник вносить по одному мільярду на спеціальний рахунок.

 

Трофімов Віталій

 

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Мороз малює мовчки мами вікна,
малі горбки майструє для малят.
А місяць молодий й собі вже бігма
милує ніч, де зорі мерехтять.
Морозом заворожена спить Мавка.
Немає мальв і маків у містах.
І марно марить літом спляча травка:
міцний мороз скував її, мов цвях.

 

Комісарук Володимир 

 

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Він був тракторист, а вона – студентка. Тобто, поки ще школярка, але студенткою мала стати обов’язково, навіть думки не припускала, що не матиме вищої освіти. Бо ким інакше вона буде працювати? Не уявляла. Мала вивчитись на щось дуже гарне, розумне і міське. Так, вона дівчина не для села. І не для нього.
Він був шофером, їздив на «газоні» і дуже любив свою машину – «працьовиту конячку». Беріг її, шанував, мив мало не щодня. Інші шофери-дядьки з нього трохи підсміювались, та він не зважав. Хай! Зате його «газончик» завжди був на ходу і чистий, охайний, навіть Марта не морщила носик, коли сідала до кабіни. Заради неї він щодня вибивав порохи із сідушки і протирав панель поліролем. Щоправда, коли вперше повіз Марту кататись, її чорна спідничка стала сірою від пилу. Марта сердилась, намагалась вибити той пил із цупкої тканини, плескаючи себе по кругленьких сідничках. Він хотів допомогти, але бажання стиснути дівчину в обіймах, пестити ті принадні сіднички було настільки сильним, що Олег не наважився торкнутись. Але і відвести погляд не було сили… Марта не помітила, якими раптом тісними виявились його джинси. Вона взагалі мало що помічала. Чи робила вигляд?..

 

Шевернога Маргарита (Каменєва)

 

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

Откуда берутся резные снежинки,
Которые легче лебяжей пушинки,
Быть может, в какой-то волшебной среде
Их вырастил гном на далёкой звезде.
А может их сделал по точным лекалам
Какой-то Левша, их на свете немало,
Быть может, они из снегурочьих грёз?
Но кто мне ответит на этот вопрос.

 

Миргород-Ляшенко Світлана 

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Осінь минула – прийшла зима… Вітер холодний… Тепла нема… Сад мій родинний готовий до сну, – жде колискову неголосну…
Яблуня, груша, слива, горіх – радують душу, частують всіх диво-плодами і ніжним цвітом, і ароматом, що лине над світом…
Дякую Богу і Небесам – за плодовитий садок.
Сад залишається сам до весни – хай йому сняться солодкі сни: сонечко ясне, лагідний дощик, роси прекрасні, лозовий кошик – який чекає на щедрі плоди…
Спи, мій садочку, бо йдуть холоди…
Випало снігу пухкого багато – тепло під снігом тобі буде спати…
Сил набирайся, мужній і рости – щоби весною казково цвісти!!!

 

Баліцька Марія

 

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Пред зимней поступью грехов и настроений – несмелый взгляд мятущейся толпы, где нет ничьих забот, любви и мнений, ни праздности и боли суеты, но пол-Европы опустило руки пред кровью и безжалостной войной, и только взрывов яростные звуки летят над обездоленной землей. Мы все – заложники проклятий в мире тлена, и мы безжалостны к себе в лихой борьбе, наследники не вставших на колени, мы – Божий гнев в распахнутой судьбе. Благодарим за то, что не сломались, что выстояли в боли без конца, себя в себе, смелея, не теряли, не предали земли своей лица. Мы – вечность опостылевшей работы, терпение великих перемен, многоязыкой веры полиглоты, не ведавшей предательств и измен. О небо, научи всех нас смириться, понять друг друга в жизненной стезе, и дай нам Бог все ж вовремя проснуться на праведной и правильной слезе...

 

Мамчич Олена

 

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Торкатися снігу – одне з подарованих благ,
м’яка осторога нових несподіваних рішень.
А місто – мов зала концертна, де повний аншлаг,
і лиш безквиткові синички злетілись до вишень.
Це біле чаклунство навряд чи впіймає i Pad,
зимові полотнища душ – чи ж для зору та слуху?
І автор найкращих заметів – мосьє снігопад
три дні без спочинку складає роман-завірюху.

 

Матузок Любов

 

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Категория: 2015 рік | Добавил: Марго (13.01.2016)
Просмотров: 323 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Поиск

Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • Бесплатный конструктор сайтов - uCoz Стихи и поэзия в Украине: стихи о любви, стихи про любовь, любовные стихи, стихи любимой