Золота рибка

Не хочу тебе!

Не люблю!

Але не можу відмовити.

Ти їдеш мені назустріч

Півтисячі кілометрів.

Від гостроти

Твого бажання

Лускають колеса –

Одне за одним.

Ти затримуєшся в дорозі,

Адже коліс так багато,

І всі вони лопають,

Вибухають.

І ти вибухаєш гнівом,

Лускаєш від нетерпіння,

Змінюєш ненадійну гуму

І знову телефонуєш,

Тримаючи мене на гачку,

Як золоту рибку,

Яка мусить виконувати

Твої бажання.

Твої бажання

Прості і прозорі,

Як рибальська сітка,

В якій ти мене тримаєш.

Твої бажання

Чоловічо-тваринні:

Їсти, спати, кохатися.

Їсти – більше, ніж спати,

Спати – більше, ніж кохатися.

І я, твоя золота рибка,

Мушу їх задовольняти:

Готую тобі гарячу ванну –

З пінкою (я ж золота!),

Замовляю суші

(Я ж рибка!).

Але ти не любиш

Сирої риби.

Ти б не відмовився

Від гарячої юшки.

Розпинаєш мене

Просто на столі,

Гарячу і мокру,

Перчену, як добра юшка.

Їси і кохаєшся –

Одночасно.

Вибухаєш – і лускаєш,

Як рибний міхур

Чи як останнє колесо,

І засинаєш.

Тоді я вільна.

Непотрібна тобі

Золота рибка,

Яка виконала

Всі бажання.

Я не кохаю тебе!

Але не йду.

Бо не хочу.