Знову і знову перемагай мене

Не випускай мене із очей полону,

Міцно тримай, в’яжи мотузками фраз.

З рук твоїх вириватимусь! Перепону

Зводити буду з посмішок і образ.

Ти не зважай, бо це мій останній захист,

Перед падінням з вежі – удар ножем.

Ти переміг давно, що тепер сказати?

Бранок в полоні милують? Та невже?

Зрадниця-сукня шовком з плечей сповзає,

Пальці новий торують по шкірі шлях…

Мій переможцю! Хочу тебе – навзаєм –

Перемогти на скачках в твоїх полях.

Ти на коні тримаєшся ледь позаду:

Вигини тіла, мірні стрибки грудей –

Вже нагорода! Ти оцінив мій задум?

В мене, коханий, безліч таких ідей!

Часом гірка буваю, колись солодка,

Та не нудна! Бо ж молодість промайне.

Поки душа жива і міцна обгортка,

Знову і знову перемагай мене!