Згадай мене

Продавши честь за пару мідяків,

Шукай натхненно серед інших зраду,

Складаючи реєстр земних гріхів.

Та лиш одне прошу: мене не згадуй.

Свій шлях торуючи пунктиром сліз,

Їх джерело брудним квачем розмазуй.

Готуй із душ загиблих прес-реліз,

Та лиш одне прошу: мене не згадуй.

На п’єдесталі в гордій самоті

Нове життя в подробицях вигадуй.

Твої думки – піднесено-святі!

Та лиш одне прошу: мене не згадуй.

Коли ж зберешся в спокій відійти

І осягнеш блаженну потойбічність,

Згадай мене! Руйнуються світи?

Для покаяння Бог дарує вічність…