Залишся зі мною

Монолог дуже близької мені істоти

«Залишся на тиждень, а краще на місяць, на рік,

Допоки не вивчу на запах, на смак і на дотик,

Згорни ненадовго розкреслену мапу доріг

І дай мені випити вперше солодкий твій подих.

Залишся зі мною! Забудь про маршрути, квитки

І вимкни смартфон з органайзером, скайпом, Фейсбуком…

Нехай всі забудуть про тебе на довгі роки,

І ти їх забудь! Прорости в моїм серці бамбуком.

Пробий його наскрізь! Живися коханням й рости!

Розсиплюся ґрунтом, щасливий тобі прислужитись.

Ти хочеш світити? Мені одному лиш світи!»

Та я не торшер, щоби вічно з диваном дружити.

Так, це монолог мого улюбленого диванчика, якому я ніяк не можу віддатися досхочу…

​​​​​​​