Вона йому дарувала вірші…

Вона йому дарувала вірші,

І він так тішився тим дарунком!

Рядки чуттєві, п’янкі і віщі

Вживав по краплі духмяним трунком.

Вона йому дарувала ніжність,

Дівочі зваби, солодкі муки,

В принадах тіла бажань нестримність

Вивчав від зустрічі до розлуки.

Вона йому дарувала щастя!

Спиняла час і знімала втому.

Хвилини пристрасті – як причастя!

І не хотілося йти додому…

Вона йому дарувала збірки

Своїх поезій. Хотів радіти…

Та жодну з них не доніс до хвіртки,

Усі в смітник, бо – дружина й діти.

Вона йому дарувала вірші…

Вона йому дарувала ніжність…

Вона йому дарувала щастя…

Усе в смітник…