Володимиру Захар’єву

в день 55-річного ювілею

Я все пам’ятаю. І вдячна тобі до скону

За те, що колись ти для світу мене відкрив,

За те, що розгледів на сірому тлі ворону

І дав для натхнення насіння рожевих снів.

Я все пам’ятаю: і те, як колись дружили,

Читали годинами вірші – свої й чужі,

Писали листи, «Медобори» кроїли й шили,

Складали з уламків життя вітражі душі.

Ні, я не забула, яким ти буваєш сильним,

Якщо принципово потрібна твоя рука;

Ти всім допоможеш і будеш міцним, мобільним,

І тільки для себе десь сила твоя зника.

Я знаю, який ти насправді: тендітно-ніжний,

Замріяний хлопчик у заростях лободи…

І досі зберіг ту безгрішність і погляд свіжий,

Напившись в Залісцях колись з джерела води.

Лишайся таким! Хай удача тебе зігріє,

Господь посилає здоров’я й багато літ!

Хай муза твоя прилітає, тремтить і мріє…

І знай, що без тебе жахливо збіднів би світ!..

17.09. 2018 р.