В епіцентрі Євро-2012

Чи любите ви футбол? Недоречне питання, коли в Україні – Євро-2012! Затамувавши подих, стежать за грою нашої збірної дорослі і діти, чоловіки і жінки незалежно від віку, матеріального стану і мови спілкування. В єдиному пориві вибухали переможним «У-кра-ї-на!» під час матчу зі шведами і кусали губи, не приховуючи сліз, після поразки збірній Франції…

В усіх містах облаштовано фан-зони, щоби вболівальники мали змогу долучитись до грандіозного чемпіонату. Зі здивуванням спостерігаю, що в рідних Дунаївцях фан-зону відвідують навіть ті люди, які раніше були зовсім байдужі до футболу. І це не випадково, адже чемпіонат Європи, який проводиться в Україні і Польщі, додає українцям гордості за власну країну, віри в щасливе майбутнє і відкриває перед кожним громадянином нашої держави нові горизонти.

Особисто я навіть не мріяла потрапити на Євро-2012. Тому з величезною вдячністю (і мало не до стелі підстрибуючи від радості!) прийняла в подарунок квиток на матч між Данією і Португалією, який відбувся 13 червня у Львові. Можливість опинитись в епіцентрі футбольних подій мені і трьом іншим представникам районної преси надав славнозвісний Олександр Герега, один із головних спонсорів чемпіонату Євро-2012.

Прокинувшись рано-вранці 13 червня, ми (тобто, я, Людмила Глухова, Оксана Іванець і Влад Оліфер) відчули себе справжніми футбольними фанатами. Розучуючи слова гімну українських вболівальників і час від часу вигукуючи: «О-ле, оле, оле, оле! Україна, чемпіон!», добрались до Хмельницького. На залізничному вокзалі вже зібралась делегація футбольних фанів, що теж очікувала потяга «Донецьк – Львів». І хоч вирушали ми на гру данців з португальцями, символіку прихопили українську, адже незалежно від того, хто сьогодні програє, виграє все ж таки Україна!

Тільки-но вийшли з вагону – і одразу опинились в атмосфері чемпіонату. Делегації різних країн з прапорами, поодинокі розмальовані і прикольно вдягнені фани, уважні професійно підготовані волонтери – і щирі посмішки, готовність допомогти, привітність і лояльність чемних та люб’язних міліціонерів у святковій формі. Отримавши на виході з вокзалу план міста і схему транспортного сполучення, йдемо знайомитись зі Львовом.

Кажуть, що Львів обов’язково зустрічає дощем. Нам пощастило – погода була чудова: легкі хмарки вберігали від палючого сонця, але щоби не втратити іміджу, дощ таки полякав кількома краплями.

Перше, на що звертаємо увагу, – благоустрій вулиць. Якщо чесно, не помітили «показухи»: вистачало і обдертих фасадів, і потребуючих ремонту будинків. Але все це якось органічно вписувалось в образ стародавнього міста – з вузенькими кривими вуличками, величезними цікаво оформленими вітринами, мініатюрними кав’ярнями та шоколаднями, сувенірними крамничками і музеями. Кожний клаптик вільної землі перетворено на клумбу, квітами прикрашені ліхтарні стовпи, балкони, часом навіть бордюри. Зі звичайних рослин створені надзвичайно гарні композиції. Як справжні патріоти рідного міста, ми фотографуємо газони і квіткові орнаменти, мріючи, що і Дунаївці колись так само милуватимуть око квітами, адже для краси потрібні не стільки кошти, скільки бажання, любов і трохи фантазії.

Неспішно оглядаючи пам’ятки архітектури, потрапляємо до центру – і розчиняємось у натовпі футбольних фанів. Здається, що Львів – то столиця Данії: довкола майорять червоно-білі прапори, лунають звуки данського гімну, безліч співвітчизників Андерсена (єдиного відомого данця, кого ми змогли пригадати – окрім Гамлета, звичайно) наливаються львівським пивом, волають: «Денмарк!», фотографуються з усіма бажаючими – і вважають себе переможцями. «Ми у Львові надовго! – впевнений данець Ларсен. – В Україні дуже гарні дівчата, смачне й дешеве пиво». Питаю дівчину-фанатку Крістен, що їй найбільше сподобалось в Україні. «У вас дуже добрі люди! – посміхається. – І ще я хочу обов’язково купити вишиванку, дівчата в них надзвичайно привабливо виглядають!» Що ж, в усіх країнах люди однакові: жінки цікавляться модою, а чоловіки – дівчатами та пивом. Але зараз усіх нас об’єднує одне – футбол!

Потрапити до фан-зони не так-то просто: потрібно розпрощатися із запасами їжі та напоїв, позбутися гострих предметів (у мене забрали навіть пилочку для нігтів). Зате, все ж таки подолавши усі перепони, маєш змогу взяти участь у розіграші призів, у різноманітних розвагах, іграх і конкурсах, організованих першим національним спонсором Євро-2012 компанією «Епіцентр К», українською мережею будівельно-господарських гіпермаркетів, під гаслом «Творимо історію разом!».  

Увесь центр Львова перетворений на літературно-музичну вітальню: на вулицях і площах виступають фольклорні колективи з різних країн, вокально-інструментальні ансамблі, танцюристи і поети. До початку матчу ми багато встигли: побували на концерті, організованому «Просвітою», потанцювали під запальні ритми вуличних музик, скуштували смажених каштанів і холодного квасу, піднялись на 65-метрову вежу ратуші, звідки побачили все місто з висоти пташиного лету, відвідали Мазох-кафе (музей Леопольда фон Захер-Мазоха), знамениту і таємну «Криївку» (музей УПА і паб одночасно, де ми співали «Червону руту», стріляли зі справжньої зброї і відчували себе партизанами-націоналістами), а також надзвичайно гарний Італійський дворик з безліччю квітів і скульптур. Проте за один день не побачиш всього, тому ми вирішили, що обов’язково повернемось до міста Лева!

На стадіон уболівальників з центру міста віз автобус, за наявності квитка на матч – безкоштовно. Неприємним сюрпризом виявилось те, що від зупинки до «Львів-Арени» потрібно було йти ще кілометрів зо три. Мабуть, організатори це зробили навмисне, аби встиг вивітритись хміль з голів найбільш завзятих фанів. Але ми, не попереджені про вимушену пробіжку, неправильно розрахували час і трохи запізнились на початок матчу. Це було тим більш прикро, що під час виконання гімнів і представлення команд ми з’ясовували, де наш сектор, здавали речі (бо тут теж нічого не можна було з собою взяти, навіть парасольку), проходили контроль і навіть обшук. Але не можу не зазначити, що обслуговуючий персонал стадіону був дуже чемним і уважним, на кожному кроці підходили усміхнені волонтери і англійською мовою пояснювали, куди нам йти і що робити.

Місця у нас були найкращі, в четвертому ряду, якраз навпроти середини поля. Так що весь другий тайм ми мали змогу бачити Роналдо просто перед собою. Зате над нами сиділи данські вболівальники, тому ми, підтримуючи португальську збірну, аплодували десь під колінами, під час скандування «Ден-марк!» намагалися потрапляти у ритм і кричали: «Пе-пе!», не реагували на інтернаціональні жести п’яних данців – але все одно були обілляті пивом з ніг до голови. Та ми не ображаємось на данців, бідні хлопці так вболівали за своїх футболістів! Протягом матчу Фортуна поверталась то до однієї команди, то до іншої, тримаючи у напруженні всі півтори години. Гра була дуже захопливою і хвилюючою, адже на полі зустрілись надзвичайно сильно команди. І хоч багато хто пророкував перемогу Данії, все ж таки з рахунком 3:2 перемогла збірна Португалії. Найкращим гравцем матчу було визнано захисника португальської збірної італійця Симоне Пепе.

Хочу додати, що обійшлося без бійок (хоча ми до того були готові й визначили шляхи відступу). Всього на стадіоні було 31 840 вболівальників, з них десь 6 тисяч данців, не менше було і португальців. Один сектор займали поляки, багато було й німців. Але голосніше за «Денмарк!» і «Португел!» все-таки скандували «Україна!». І серця наші переповнює гордість за державу, знану тепер в усьому світі не тільки як країна Чорнобиля і найкращих проституток, а як спортивна держава, славу якої складають Андрій Шевченко, брати Клички і чемпіонат Європи з футболу Євро-2012. Важливе значення для формування позитивного рейтингу України в світі має і активна позиція спонсорів чемпіонату, тому ми висловлюємо щиру подяку засновнику компанії «Епіцентр К» Олександру Герезі за небайдуже ставлення до іміджу нашої держави, пропаганду здорового способу життя і утвердження загальнолюдських моральних цінностей. А також дякуємо Вам, Олександре Володимировичу, за свято футболу, яке Ви даруєте дунаївчанам!