У Замку кохання

Графу Йосипу Бартошу

Заплуталася в сукні, незвично довгій,

І падаю зі сходів – в обійми Вам.

Застигло у повітрі відлуння тих мелодій,

Що зваблювали в замку мрійливих дам.

У ніжності і сили обличчя Ваше,

Ви гордий, незворушний – зі мною ні:

Уважний і натхненний, зігрітий сонцем завше,

Ви плавитеся воском в моїм вогні.

Стікають з канделябрів гарячі сльози,

А меч шукає піхви – на те він меч.

Лиш лицар в обладунках стоїть насправді босий

І мерзне на сторожі можливих втеч.

Мовчить порожнє ліжко у графській спальні,

А книги на полицях стають на герць

І нам розповідають історії повчальні.

Та знаю я: щасливий в казках кінець.

24.04.2019 р.